Центр професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва

Анонс




Tелефон для довідок:
(044)-456-53-55;
(044)-400-85-67;



історія центру


Ми поліграфісти
(Гімн училища)

Усе тече, міняється навчання оновляється
Радіє той, хто вивчився – комусь науку гризти,
але і в час комп’ютерний, глобально-інтернетовий,
Нам книга залишається, бо є на світі білому
Народ одвічно книжний.

Приспів

Поліграфічне, моє училище,
Урочище, святилище
І молоде і вічне кохане і закохане
Понад всіма епохами
Бо ми – поліграфісти!

Кладем до серця серденька, як літеру до літерки
Рядки пісень і лірику складаємо в брошурки,
А потім сповиваємо і книжку одягаємо
У наймолодший витвори мистецтва, фарб і графіки
В найкращі палітурки.
Приспів


                                 


   3 листопада 1903 року Стефаном та Василем Кульженками було відкрито першу в Києві школу друкарської майстерності, яка дуже швидко здобула відомість і стала гордістю Міської управи.
   За 110 років училище, створюючи свою історію, пройшло нелегкий славний шлях – шлях підготовки трудової молоді. За цей час путівку в життя отримали десятки тисяч фахівців, які плідно працювали і працюють на поліграфічних підприємствах. Випускники училища стали талановитими поліграфістами, керівниками підприємств. Колектив училища зробив гідний внесок у розвиток поліграфії держави.
   Багато разів за свою довге існування училище змінювало назву, адресу, але залишався незмінним профіль навчання – поліграфія.
                                                


   Сьогоднішнє училище – столичний заклад професійно-технічної освіти І рівня акредитації.    Історія виникнення училища, яка нероздільно пов’язана з створенням школи друкарської майстерності в м. Києві, сягає в сиву давнину і знаходиться на межі останніх двох століть. На кінець ХІХ століття підготовка кваліфікованих поліграфічних робітників стала однією з найскладніших проблем. Відпрацьована система учнівства у міських друкарнях вже не задовольняла ні робітників, ні господарів друкарень. Підготовка вмілих друкарів серйозно турбувала як громадськість, так і місцеву владу, тому 17 лютого 1889 року Нікольським О. О. інспектором друкарень і книжкової торгівлі у Києві, були скликані загальні збори власників друкарень і літографій на яких було прийнято рішення: влаштувати у місті Києві друкарську школу. 3 листопада 1903 року школу друкарської справи в Києві урочисто відкрили. До школи приймали хлопців і дівчат віком від 12 до 16 років. Учням викладали російську й церковно-слов’янську мови, арифметику, історію і географію, читання грецького, латинського, німецького, французького та англійського текстів; їх знайомили з математичними і хімічними знаками та формулами, з технікою виконання основних процесів друкарства, кресленням, малюванням, граверним мистецтвом, тощо. Спочатку школа працювала в приміщенні на вулиці Хрещатик, 22, а вже на початку 1905 року школу було переведено до нового приміщення окремого будинку на Софіївській, 7. Школа стала гордістю міської управи, її заняття відвідували високопоставлені гості Києва. Про досить високий рівень навчання та робіт учнів свідчить золота медаль, якою було пошановано школу 1909 року на міжнародній фотографічній виставці. У 1913 році школа стала учасником Київської всеросійської промислової та сільськогосподарської виставки, де демонструвалася у дії.
   

Про безумовний успіх, який мала демонстрація роботи школи в дії, говорить запрошення взяти участь у наступній міжнародній Лейпцігській виставці книговидавничої справи й графічних мистецтв 1914 року, та на почалася світова війна, за нею революційні події на терені Росії. Але вже в кінці 20-х років друкарська школа запрацювала як школа ФЗН, яка існувала до початку ВВВ і відродилась в січні 1947 року, як ремісниче училище №7 (поліграфістів). Накази Київського обласного управління Міністерства трудових резервів № 444 від 23 серпня 1951 року створено художньо-ремісниче училище поліграфістів № 18 з контингентом учнів 200 чол. з 4-річним терміном навчання для підготовки кваліфікованих робітників поліграфічної промисловості шляхом реорганізації ремісничого училища № 18 металістів, діючого на базі заводу ім. Лепсе та використання повного складу кадрів ремісничого училища № 7 поліграфістів.    Відповідно до потреб часу корегувався перелік професій за якими велась підготовка для Республіканського виробничого об’єднання «Поліграф книга» та інших. З вересня 1961 року училище змінює свій статус на Міське професійно-технічне училище № 6, а з липня 1974 року одне з перших в Києві та Україні стає середнім професійно-технічним училищем, яке разом з фахом надає і повну середню освіту учням. В училищі склався кваліфікований творчий колектив педагогів, який на терені професійної та загальноосвітньої підготовки набув досить вагомий авторитет серед жителів міста, батьків, молоді та підприємств. З 2003 року училище має назву “Київське вище професійне поліграфічне училище”.


   Етапи становлення навчального закладу:
1903 р. - Школа друкарської справи
1921 р. - Профтехшкола поліграфичного виробництва
1926 р. - Школа фабрично-заводського навчання ім. Балабанова
1936 р. - Фабрично-заводське училище № 4 друкарів
1944 р. - Фабрично-заводське училище № 7
1946 р. - Технічне училище № 7 поліграфістів
1951 р. - Художньо-ремісниче училище № 18 поліграфистів
1961 р. - Міське професійно-технічне училище № 6 поліграфістів
1975 р. - Середнє міське професийно-технічне училище № 6 поліграфістів
1984 р. - Середнє професійно-технічне училище № 6
1994 р. - Професійно-технічне училище № 6
2003 р. - Киівське вище професійне поліграфічне училище
2015 р. - Державний навчальний заклад "Центр професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва"

Із Історії поліграфії



            
                        

   Поліграфія пройшла тривалий і складний шлях розвитку. Її технічною основою є винайдення близько 1440 Й. Гутенбергом книгодрукування. Уже в 16 ст. поліграфія набула характеру розвиненої мануфактури. В 19 ст. з винаходом друкарської машини в поліграфії відбувається промислова революція, що ознаменована створенням поліграфічного машинобудування. У середині 20 ст. у ході науково-технічної революції поліграфія розвивається за такими напрямками:
- перехід до електронних способів виготовлення друкарських форм для всіх способів друку (використання комп'ютера для кольороподілу та фотонабору),
- широке застосування рольового офсетного друку на високошвидкісних машинах,
- створення автоматичних потокових ліній в оздоблювальних цехах,
- комплексна механізація й автоматизація всього виробництва,
- використання локальних та глобальних комп'ютерних мереж для передачі даних.